Тернопольський Сергій ПетровичРозсіяний склероз – хронічне аутоімунне захворювання центральної нервової системи, що охоплює кілька відділів головного та/або спинного мозку. Патологічна активність імунітету призводить до руйнування мієлінових оболонок нервових волокон, здорова нервова тканина заміщується сполучною – виникають численні осередки склерозу. Процес передачі нервових імпульсів порушується, утворюється різноманітна неврологічна симптоматика.
Причини розвитку розсіяного склерозу
Найчастіше до захворювання схильні люди молодого та середнього віку (від 15 до 50 років), переважно – жінки. За відсутності своєчасної діагностики та лікування, патологія може викликати тяжкі ускладнення та інвалідність. Причини розвитку хвороби остаточно невідомі. Старт захворювання може спровокувати комбінація кількох негативних зовнішніх та внутрішніх факторів:
- інфікування деякими вірусами чи бактеріями (вірус Епштейн-Барра, інфекційний мононуклеоз);
- гормональні порушення (цукровий діабет, патології функції щитовидної залози);
- отруєння токсичними речовинами, вплив іонізуючого випромінювання;
- недостатня інсоляція: захворювання найчастіше зустрічається у вихідців із північних країн Європи (азійці, африканці хворіють дуже рідко);
- неправильний раціон;
- ожиріння, порушення метаболізму;
- погана екологічна обстановка;
- травми: струси, забиття головного мозку, пошкодження хребта;
- часті стреси, сильні розумові навантаження;
- куріння, зловживання алкоголем;
- наявність генів, що спричиняють порушення в імунній системі.
Симптоми розсіяного склерозу
Локалізація патологічних осередків визначає характер симптомів розсіяного склерозу: вони можуть належати до області неврології, офтальмології, вертебрології та психіатрії. Діагностика захворювання ускладнена тим, що його прояви неспецифічні та виникають хвилеподібно (з'являються і проходять). Нерідко замість розсіяного склерозу помилково ставлять діагноз депресія, астенія, остеохондроз.
Не відкладайте похід до лікаря, якщо з'явилися такі ознаки:
- порушення опорно-рухової функції: ноги стають "важкими", слабкість м'язів;
- відчуття "мурашок", оніміння в спині, руках, ногах;
- швидка стомлюваність;
- біль у тілі;
- порушення рівноваги, запаморочення;
- погіршення розумових здібностей;
- утруднення мовної діяльності;
- розлад зорової функції (частіше зір знижується на одне око), двоїння в очах;
- параліч лицевого нерва;
- мимовільна дефекація та сечовипускання, неконтрольовані напади сміху чи плачу – у важких стадіях.
Розсіяний склероз: методи діагностики
Для встановлення діагнозу розсіяний склероз використовують набір клінічних, радіологічних та лабораторних даних (критерії МакДональда). При цьому застосовуються такі діагностичні методи:
- Збір клінічних даних з метою виявлення ключових особливостей патології: хвилеподібний перебіг хвороби та множинні осередки ураження ЦНС.
- МРТ головного та спинного мозку, для більшої інформативності – з контрастуванням. Використовується визначення осередків пошкодження нервових волокон.
- Пункція спинного мозку: взята спинномозкова рідина (ліквор) тестується на білок, глюкозу. Відхилення цих показників говорить про захворювання спинного та головного мозку.
- Аналіз крові та ліквору для виключення інфекційних процесів та патологій аутоімунного характеру.
- Дослідження викликаних потенціалів: фіксація електричних реакцій головного та спинного мозку на зовнішню стимуляцію (слухову, зорову, соматосенсорну) з подальшою оцінкою стану нервових шляхів.
Лікування розсіяного склерозу
Повне одужання від розсіяного склерозу, на жаль, неможливе. Однак при проведеній вчасно діагностиці та системному підході до лікування можна полегшити симптоматику, призупинити поширення патологічних ділянок та досягти стійкої ремісії. При розсіяному склерозі призначають:
- Препарати, що гальмують або змінюють перебіг хвороби: імуномодулятори – таблетки, ін'єкції для зниження активності імунної системи щодо оболонок нервових волокон. Дозволяють суттєво зменшити негативний вплив хронічного захворювання на організм.
- Прийом імуноглобуліну, гормональних препаратів, сеанси плазмаферезу (фільтрація плазми з метою очищення від токсичних речовин, шкідливих мікроорганізмів та антитіл, що спричиняють пошкодження нервової тканини) – у період загострень.
- Симптоматичне лікування – зняття різноманітних проявів хвороби: протиепілептичні препарати, антидепресанти, ліки для зниження м'язового тонусу та ін.
Для успіху лікувальних заходів необхідно виключити тривале перебування на сонці та в задушливому приміщенні, утриматися від гарячих ванн, відвідування сауни та лазні. Своєчасно розпочате лікування та корекція способу життя допоможе зупинити хворобу, запобігти появі нових симптомів та інвалідизації.
